Інформація
Посада
Українська письменниця, поетеса, есеїстка і публічна інтелектуалка.
Освіта
Закінчила філософський факультет (1977—1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка.
Захистила кандидатську дисертацію на тему "Естетична природа лірики як роду мистецтва" (1987). Викладала естетику й історію культури в Київській державній консерваторії ім. П.Чайковського (1986—1988)
Досвід та проєкти
З 1989 р. — старша наукова співробітниця Інституту філософії НАН України.
В 1987 році прийнята до Спілки письменників СРСР.
1992 року викладала українську культуру в Університеті штату Пенсильванія як запрошена письменниця. У 1994 отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала українську літературу й культуру у Гарвардському та Піттсбурзькому університетах. У 2001 році викладала літературну майстерність у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Має низку громадських навантажень: є віце-президенткою Українського ПЕН-центру, учасницею Наглядової Ради Міжнародного Фонду "Відродження" та багатьох редколегій, журі, конкурсних комітетів в Україні та за кордоном.
Бібліографія:
Поезія
▪Травневий іній (1985)
▪Дириґент останньої свічки (1990)
▪Автостоп (1994)
▪Новий закон Архімеда (2000)
▪Друга спроба. Вибране (2005)
▪Вибрані вірші 1980—2013 (2013)
Проза
▪Польові дослідження з українського сексу (роман) (1996)
▪Казка про калинову сопілку (повість) (2000)
▪Сестро, сестро (оповідання та повісті) (2003)
▪Книга Буття, глава четверта (повісті) (2008)
▪Музей Покинутих Секретів (роман) (2009)
▪Тут могла б бути ваша реклама (оповідання) (2014)
Есеїстика, публіцистика, мемуари
▪Дві культури (1990)
▪Хроніки від Фортінбраса (1999)
▪Репортаж із 2000-го року (2001)
▪Let my people go: 15 текстів про українську революцію (2005)
▪Вибране листування на тлі доби. 1992—2002 (з Юрієм Шевельовим) (2011)
▪З мапи книг і людей (2012)
▪Український палімпсест: Оксана Забужко у розмові з Ізою Хруслінською (2014)
▪І знов я влізаю в танк.... Вибрані тексти 2012-2016: статті, есе, інтерв'ю, спогади (2016)
Філософські праці
▪Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період (1992)
▪Шевченків міф України: Спроба філософського аналізу (1996)
▪Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій (2007)
Проєкти
▪Літопис самовидців: Дев'ять місяців українського спротиву / [автор проекту О. Забужко; упорядник Т. Терен; передмова С. Алексієвич; ілюстратор О. Клачинська]. — Київ: Комора, 2014. — 310, [23] с., кольор. іл. — ISBN 978-966-97403-2-8
Переклади
▪Світлана Алексієвич. Чорнобиль: хроніка майбутнього / Пер. і післямова О. Забужко. — К.: Факт, 1998. — 194 с. — ISBN 966-727438-1
Нагороди
1997 — Літературна премія Global Commitment Foundation (США) — за вірші з книжки "A Kingdom Of Fallen Statues"
1997 — Премія Фундації Ковалевих (США) — за повісті "Інопланетянка" та "Я, Мілена"
2002 — Літературний грант Фонду Мак-Артура (США)
2008 — Перша премія з літератури Союзу Українок Америки — за "Notre Dame d'Ukraine"
2008 — Премія Міжнародної Фундації Омеляна й Тетяни Антоновичів (США) — за "Notre Dame d'Ukraine"
2008 — Гран-прі Всеукраїнського рейтингу "Книжка року-2008" — за "Notre Dame d'Ukraine"
2009 — Орден Княгині Ольги III ступеня за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України
2010 — 1 місце у Всеукраїнському рейтингу "Книжка року-2010» в номінації "Красне письменство" — за "Музей покинутих секретів"
Трикратний лауреат премії журналу "Корреспондент" "Краща українська книга року" — за "Let My People Go" (2005), "Notre Dame d'Ukraine" (2008) та "Музей покинутих секретів" (2010)
2012 — Відзнака "Золотий письменник України"
2013 — Літературна премія Центральної та Східної Європи "Анґелус" (Польща) — за "Музей покинутих секретів"
2015 — Лауреат Всеукраїнської премії "Жінка ІІІ тисячоліття" в номінації "Рейтинг"
2018 — Відзнака Блаженного Священномученика Омеляна Ковча